Я на тебе дивлюся з- під лоба-
Ти на мене сильно насварилася.
Я ж тебе кохаю ген до гроба,
Але ти мов дурликів наїлася.
Заспокоюю- глузливо ти регочеш,
Доведеться тільки радикально-
Знаєш, мила, ти собі як хочеш,
Але ми займемося коханням.
Ти спираєшся, але ж тебе я знаю-
Трапиться!... І ось уже трапляється,
Що схочу- з тобою виробляю,
А у тебе сльози щастя катяться.
Ось вже ти знесилено стихаєш,
Трохи згодом вже розговорилися,
Ти у мене тихо так питаєш-
Знаєш, чом на тебе я сварилася?
Ти у мене хоч і невгамовний,
Та сваритись буду я частіше,
Бо розлючений ти взагалі невтомний,
Та й примирення тоді у нас палкіше . )))