Ти не знаєш іще,що накоїла,
Тобі навіть таке і не снилося-
В своїм платтячку,чорному,з вирізом
До дверей підійшла й нахилилася.
Чобіток застібаючи,тішишся,
І в очах бісенята стрибають.
Ой,тікай,мила!Якщо лишишся-
То і семеро мене не стримають!
Але ж ти,ще й немов,навмисно,
Потягаєся,мов хтива кішка.
Я не можу на це дивитись,
І похапцем підхоплююсь з ліжка.
Безтурботно смієшся,плутаєш,
Та ж чого ти?Я вже втомився!
Ат,піймалася!Врешті,спокутуєш!
Що ж,кохана,за справу берися,
Твоїх вуст полум'яний дотик
З мене ляльку солом'яну робить ,
А коли відкриваєш ротик-
Відчуття,що мене це вгробить.
Фейєрверк із морським буревієм.
Ці судоми,приємні до болю,
Дзвін у вухах та ти-крізь вії,
Почуття,що рвуться на волю...
Через мить-наче кілька годин,
Мовиш так,наче пісня лунає:"
Ти у мене такий один,
Але ж час невплинно минає!
Б'ється серце,немов скаженіє"-
Ми зустрілись на мить носами,
Ти шепочеш:"Ну от,коханий!
Покохай мене,зараз,так само...